Войти Регистрация

Дизайн
Автор: Анна Кислицкая

Львівські студії

Редакція журналу завітала у гості до львівських дизайнерів

design1/2015/09/17/lvіvskі-studії/

Редакція журналу «Салон. Український проект» в останні дні літа відвідала архітектурний фестиваль «ПростоНеба»…

Редакція журналу «Салон. Український проект» в останні дні літа відвідала архітектурний фестиваль «ПростоНеба» і, скориставшись нагодою, завітала у гості до львівських дизайнерів. Спілкуватися з ними на тематичних заходах та роздивлятися предмети на виставках – це одне, але тут – зовсім інше: верстати, моделі, невтілені проекти, пил, бруд, робоча атмосфера. Тобто – усе найцікавіше.

Ideadeya

Керамічна майстерня на покинутому автобусному заводі та торшер Yocco

Вхід в студію Ideadeya

Покинутий завод ЛАЗ, КПП,  гора битих скляних пляшок, блакитна табличка «не паркувати». Паркуємось

Покинутий завод ЛАЗ десь на самому початку нескінченної вулиці Стрийська. КПП, на якому вас ніхто не зупинить, гори будівельного сміття, ще одна гора битих скляних пляшок, завмерлий кран, два повороти – і блакитна табличка «не паркувати». Паркуємось. Тимчасова майстерня студії Ideadeya зараз розташована саме під цією вивіскою: дизайнери Ростик Сороковий та Ірина Гуменчук вирішили зайнятися керамікою і вже з півроку працюють над торшером Yocco. І місце обрали відповідне – аби ні пилу, ні багнюки не боялося. Майстерня – то дві кімнатки, в одній з яких працює батько Ірини, кераміст, між ними – маленька кухня, поруч – склад, а в коридорі – піч для випікання кераміки. Усе це розташоване в одноповерховому будинку на території покинутого заводу, в повітрі стоїть біла глиняна курява.

На столах у майстерні розкладені форми до Yocco. Вони схожі на лялечки велетенських метелеків, але ідея прилетіла зовсім з іншого боку: «Ірина з дитинства запам’ятала ці форми, – розповідає Ростик. – Батько колись виготовив схожий за формами сервіз. Та коли ми зробили перші деталі – з нас почали глузувати, мовляв, чого це у вас вони схожі на ізолятори високовольтних мереж. Іра дивувалася, які ще електричні стовпи… Але ми вирішили, що навіть якщо вони нагадують ізолятори, це непогано – бо пов’язано з електрикою та світлом».

Студія Ideadeya та торшер Yocco

«Ірина з дитинства запам’ятала ці форми. Батько колись виготовив схожий за формами сервіз»

Процес виготовлення світильника тривалий, це цілий квест за участі багатьох дійових осіб та локацій. Перш ніж стати красивими керамічними торшерами, Yocco пройшла чимало випробувань. «Спочатку вирізаємо лекала, на спеціальному верстаті завдяки цим лекалам зі шматка гіпсу, поступово, шар за шаром знімаємо все зайве, і лишається модель. Її веземо до формувальника, робимо форму. Далі заливаємо шлікер і починаються експерименти з часом – скільки тримати. Потім – скільки і при якій температурі випікати», – розповідає Ростик про самий початок створення торшера.

На експерименти йде чимало часу. У сусідній кімнаті, де склад усього важливого і не дуже, – декілька поличок та одна величезна коробка, повна бракованих деталей. Хоча на багатьох з них браку непомітно зовсім, та дизайнери люди вимогливі, перш за все – до себе і своєї творчості. Основа торшера – металевий стрижень – звичайна річ, а скільки з нею клопоту.

"Форму веземо до формувальника, робимо форму. Далі заливаємо шлікер і починаються експерименти з часом – скільки тримати"

Більшість роботи студії Ideadeya пов’язана зі створенням проектів інтер’єрів, на цьому дизайнери заробляють, аби потім вкласти у власні ж предмети. Поки що така система дуже розповсюджена серед молодих дизайнерів, адже попит на інтер’єри є, фантазії вистачає, а от комплектуючі матеріали для меблів коштують дуже дорого, бо майже усі вони – закордонного виробництва.

Окрім торшера і теми кераміки, дизайнери займаються розробкою й інших предметів, але до усього підходять дуже послідовно. «Нині маємо в роботі ще концепт дивану та крісла, його якраз і почнемо реалізовувати наступним. Перейдемо від кераміки до поролону та дерева. Але це вже після того, як зрозуміємо, яка доля чекає на Yocco: з ким і де будемо її виробляти, чи може й самі за це візьмемося».

Ростик Сороковий, Ideadeya

Ростик розповідає секрети Yocco 

Працювати на старому заводі – це стильно, але з новими планами студії там не розвернешся, тож з жовтня Ideadeya переїжджає в новенький коворкінг мережі iHub, що скоро відкриється у Львові.

Дійшли до логічного питання – чому студія так називається. Взагалі, що за ідея. «У нас є замовник з Криму, усе розпитував про назву. Ідея де я, кажемо. А він: «что-что? И где я, где я?», – розповідає Ростик. Думка проста, як і все геніальне: ідеї там, де ти є. От і назву обрали таку, милозвучну завдяки грі слів: «ідея де я». Навіть якщо ти на заводі ЛАЗ. Може навіть так: особливо, якщо ти на тому заводі.

Про студії Leo D’uk Design і Hochu Rayu читайте у друкованій версії журналу.

Теги:
украинский дизайнпредметный дизайн

Комментарии (0)

Добавление комментариев закрыто.