Войти Регистрация

Интервью
Автор: Анна Бандальер

АМЕРИКАНСКАЯ ШКОЛА

Интервью с Андреем Шуляром

АМЕРИКАНСКАЯ ШКОЛА

interview1/2013/02/08/amerikanskaya-shkola/

Андрей Шуляр занимается исследованием городского общественного пространства и архитектуры советского периода…

Андрей Шуляр занимается исследованием городского общественного пространства и архитектуры советского периода во Львове и является координатором сотрудничества Центра городской истории и молодого урбан-движения lypneva.com. В интервью ISD Андрей рассказал о своем опыте учебы в магистратуре Колледжа архитектуры и дизайна Технического института Нью Джерси (США).

 

P8100450

 

Твоя аlma mater – Інститут архітектури Львівської політехники. Тут ти закінчив аспірантуру і зараз викладаєш на кафедрі архітектурного проектування. Тому можеш говорити про нашу освіту і як викладач, і як колишній студент. Які, на твій погляд, головні недоліки української системи освіти архітекторів порівняно з американською? І що є її сильною стороною?

 

Архітектурна освіта у Сполучених Штатах має свою ціну – грошову і з погляду витраченого часу. У Facebook є кілька груп із назвою “I don’t need sex, the architectural school fucks me all the time”. Це влучно виражає загальний настрій – потрібно ДУЖЕ багато працювати і вчитися. Якщо в Україні у мене було достатньо часу для дозвілля, як кажуть, від сесії до сесії, то у Штатах вільного часу майже не було. Стосовно матеріальної бази, то важливо те, що на відміну від українського університету в Школі архітектури Нью-Джерсі все організовано таким чином, щоб навчальний процес завжди проходив у межах школи (окрім екскурсій та поїздок на різноманітні об’єкти). Студії, макетувальна, буфет, бібліотека, спортзал, бар – все працює так, щоб ти навчався в університеті, а не їхав додому виконувати домашнє завдання. З іншого боку, співпраця між студентом і викладачем набагато тісніша. В Україні я як викладач не можу працювати з кожним студентом більше, ніж 30 хвилин на тиждень, через те, що їх багато і ніколи немає в інституті. Це, відповідно, позначається на результаті.

 

Загалом наша освіта все ще виховує працівників-виконавців, а не тих, хто вміє критично мислити і все ставити під сумнів. Цих якостей мені бракувало, коли я вчився у США. Натомість я досить непогано тямив у конструкціях і будівельній механіці. Мені одразу зарахували українські предмети з конструкцій та історії архітектури, і я отримав половину кредитів, тому моє навчання тривало менше. Врешті я зробив висновок, що українська й американська освіти не взаємозамінні, а радше доповнюють одна одну.

 

3322_117

 

Як ти став стипендіатом програми Фулбрайта і отримав можливість навчатися у США?

 

Гадаю, мені просто пощастило. Здається, це був перший рік, 2007-й, коли програма Фулбрайта почала набирати кандидатів на технічні спеціальності. Я був на другому році аспірантури і відчував, що рухаюся не в тому напрямку. Я не проґавив свій шанс і подав документи на програму. Процес подачі зайняв близько року і мав три етапи: анкетування, інтерв’ю і тести. Сама програма навчання тривала півтора роки.

 

UNTIT106

 

Розкажи власне про процес навчання? Що здалося особливо незвичним?

 

Я не зовсім був готовий до кредитної системи та самостійного вибору предметів. Професійний ступінь магістра архітектури можна отримати, набравши 97 кредитів (якщо не помиляюся). Кожен предмет вартує якусь кількість кредитів – переважно 3 або 6. У програмі є так зване ядро – обов’язкові предмети, які можна вивчати в довільній послідовності протягом різних семестрів, і предмети на вибір – можна зосередитися на чомусь, що цікавить найбільше. Таким чином, протягом 2-3 років можна пройти магістратуру.

Найбільше, звісно, запам’яталося архітектурне проектування або просто студія. Це була робота у майстерні-студії, куди приходив викладач на час заняття для консультацій та обговорення. Майже щоразу або через раз були групові обговорення проекту кожного студента – таким чином студенти обмінюються ідеями. Нерідко запрошували критика «зі сторони», наприклад, практикуючого архітектора або зацікавлену особу. Решту часу студенти залишалися там і працювали самостійно. За кожним із нас на час роботи закріплювався окремий стіл із шафкою на замку, де можна було зберігати комп’ютер та інші цінні речі. Сторонні доступу туди не мають. Комп’ютери у нас були свої, якщо потрібно було придбати деталі чи новий комп, то університет мав угоду з компанією Dell, і нам давалася знижка. Така практика є у всіх школах. В умовах постійної цілодобової роботи у студії ми з часом обросли різноманітним причандаллям для роботи і життя – компи, канцелярське знаряддя, макети, принтери, мікрохвильові, холодильники і розкладачки – все це було в студії. Це були важкі і водночас великі часи, бо ми відчували себе частиною того процесу й загальної атмосфери.

 

Важливо, що у студії ти застосовуєш всі знання, які отримав, вивчаючи інші предмети. Часом це працює, часом ні, але інтеграція цих знань і тестування їх в умовах процесу архітектурного проектування є основою всього навчання.

 

UNTITL84

 

Чим американські викладачі відрізняються від українських?

 

Важко сказати. Там викладачі так само різні, як і в нас. Для прикладу, у першому семестрі нам дістався дуже лютий викладач із проектування, який нас нерідко принижував, дорікав, що ми мало працюємо, мало читаємо тощо. Але йому вдалося змусити нас старатися більше і виходити за межі своєї зони комфорту. Думаю, це добре. Наступного семестру була пряма протилежність – надзвичайно спокійний і ввічливий викладач, який всіляко нас заохочував і ніби був вдячний за те, що ми обрали таку професію. Часто запрошувалися консультанти з різних фірм в архітектурному бізнесі.

 

UNTITL75

 

Як би ти оцінив загальний рівень студентів, які навчалися разом з тобою?

 

Загальне враження, що там студенти дуже цілеспрямовані. Якщо українські студенти ставляться до свого навчання скоріш як до веселих часів, то американські – як до важливого етапу в своєму житті. Звісно, розважатися там уміють. Основну відмінність між студентами я побачив, повернувшись в Україну і ставши викладачем. Наш брат зосереджує зусилля на вивченні комп’ютерних програм. Нерідко чути пояснення стосовно тієї чи іншої речі: «в мене на комп’ютері так вийшло» або «це архікад мені таке видав». У Штатах це недолуга відповідь. Коли я ставив викладачеві конкретне питання, він ніколи не давав прямої відповіді, а наполягав, щоб я розібрався сам і потім розказав, як я це зрозумів.

 

3322_121

 

Які в тебе були труднощі з адаптацією в іншій країні?

 

Для того, щоб адаптуватися, знадобилося трохи більше місяця. Спершу було важко знайти житло, в цьому допомогли інші українські студенти. З Нью-Йорку до моєї школи було їхати близько 45 хвилин на метро, я хотів жити у великому місті. У самому університеті було спершу складно зрозуміти систему кредитів і розробки індивідуального плану. До того ж, треба було зареєструватися у всіляких там медпунктах, офісах безпеки, фінансових відділах і т. п. – багато паперів і незрозумілості. На початку була така собі паніка свіжака (freshman panic), але згодом все налагодилося.

 

Який найважливіший досвід ти отримав за час навчання?

 

Вміння ставити під сумнів все, що оточує, і шукати нові відповіді. Багато на що я поглянув по-новому і чимало зрозумів про свою професію.

 

UNTIT126

 

Чи стало навчання у США поштовхом до того, щоб зайнятися дослідженнямміського простору на батьківщині?

 

У Джерсі один із предметів за вибором передбачав вивчення природу міських процесів і їх учасників. Вважаю, це мало значний вплив на мою подальшу діяльність. Я був захоплений різноманітними аспектами ревіталізації і спостерігав ці процеси на різних стадіях. Пригадую, коли писав курсову з цього предмета на тему розвитку набережної Ньюарка, міста, де розташований мій університет, я одразу захотів бути частиною схожого процесу в себе вдома, у Львові. Після повернення я довго шукав однодумців, і пройшло близько двох років, перш ніж ми запустили lypneva.com. Ми ще на стадії формування, але одностайні стосовно того, що відчуваємо потребу працювати над розвитком нашого міста на противагу гарним думкам, про те, що було б добре, якби…

 

slide2

 

Яка мета вашого урбан-руху, у чому полягає дільність майданчика lypneva.com?

 

Це мультидисциплінарна ініціатива, покликана сприяти перетворенню міського простору Львова відповідно до принципів сталого розвитку. У нас є кілька пріоритетних векторів, зокрема, просвітницька діяльність, робота з міським відкритим громадським простором та модернізація міської інфраструктури. Наголос робиться на міські системи та простір між будівлями, оскільки це ті місця, які належать усім мешканцям, і де люди зустрічаються неформально, на рівних. Питання рівності у нашому суспільстві зараз особливо актуальне. Сприятливий фізичний простір, на нашу думку, є чи не найважливішою умовою для сталого та успішного розвитку міста. Міська інфраструктура, зокрема пішохідна та велоінфраструктура, а також громадський транспорт також серед наших пріоритетів. Тут ми працюємо з місцевою владою у форматі консультацій та сприяння втіленню прогресивних кроків, таких як розвиток веломережі, створення безбар’єрного простору, модернізація громадського транспорту, запровадження електронного квитка, обмеження паркування індивідуального транспорту тощо.

 

Ми усвідомлюємо, що не зможемо якісно вплинути на ситуацію, якщо не схилимо львів’ян до наших ідей. Тому ми почали активну кампанію з пропагування нашого бачення того, яким повинен бути міський простір як продовження помешкання чи офісу або магазину – своєрідне розширення зони комфорту, яка раніше закінчувалася порогом квартири. Відтак, формування цінностей є одним із наших пріоритетів.

Теги:
образование

Комментарии (0)

Оставить комментарий