Войти Регистрация

Урбанистика
Автор: Сергій Ксаверов

Місто, ми любимо тебе

Проект «Міста любові» як спосіб змінити місто, яке ти любиш

urban/2015/12/25/mіsto,-mi-lyubimo-tebe/

 Спочатку було кіно. Називалось воно «Париж, я люблю тебе». Його концепція прийшла в голову продюсерові Еммануелю…

 Спочатку було кіно. Називалось воно «Париж, я люблю тебе». Його концепція прийшла в голову продюсерові Еммануелю Бенбіхі ще 2000 року: зібрати людей зі світу кіно, які за словами любові до Парижа в кишеню не полізуть, і нехай кожен зафільмує по одній невеличкій новелі, які потім складуть альманах.

Аби зібрати всіх, знайти фінансування і випустити фільм із 21 новели пішло 6 років. Питання було навіть не в тому, щоб отримати згоду на участь – значно важчим було знайти час. Брати Коени не знаходили його п'ять років, відповідаючи незмінною відмовою на щорічний дзвінок Еммануеля із запрошенням, поки нарешті не відповіли: а чому б і ні? І зняли одну з найкращих новел картини.

У 2008 році вийшов «Нью-Йорк, я люблю тебе», в якому кількість новел було скорочено до десяти, але принципи були такі ж. Після Нью-Йорка Бенбіхі зареєстрував торгову марку «Міста любові» і проект почав надавати франшизу зі своїми правилами. А далі розпочалося найцікавіше...

2009 року до «Міст любові» приєдналися Ріо-де-Жанейро та Єрусалим – і Ріо несподівано перевернув увесь проект, представивши його абсолютно під іншим кутом. Можливо тому, що це місто не було схоже ні на одне з решти міст-учасників проекту.

Тобто, якщо говорити тільки про кіно, то Ріо було, як і всі інші, відомим містом зі своєю міфологією та шармом. Відомо, де розташована Капокабана, до того ж у Бразилії довга і цікава історія кіно і сучасна самобутня кінокультура, а саме Ріо як тема – точно здатна залучити багатьох відомих режисерів. Так і вийшло. З-поміж режисерів «Ріо, я люблю тебе» – і надзвичайно талановитий Паоло Соррентіно з Італії, і кореєць Ім Сан Су, і Фернанду Мейрелліш, який прокинувся знаменитим після виходу «Міста Бога».

Але йдеться про фінансування 10 короткометражних фільмів. І нехай фільми франшизи – не такі дорогі за голлівудськими мірками, та все одно мова про мільйони доларів. І знайти ці гроші потрібно було тут, у Ріо.

Громада, що любить своє місто

Розпочалося те, що перетворило звичайний пошук інвесторів на унікальний соціальний проект, в якому сам фільм поступово став не метою, а приводом. Було вирішено залучити до фінансування стрічки самих містян.

Створили культурну платформу http://rioeuteamo.net та її сторінку у фейсбуці. За рік спільнота «Ріо, я люблю тебе» доросла до мільйона учасників, а сама платформа не лише дуже швидко окупилася, а й допомогла зібрати 74% бюджету для створення фільму. Найдивовижніше, що майданчик не має англійського дзеркала, він справді орієнтований лише на місцеві сили.

Паралельно зі збором коштів, ідея «Міст любові» почала розширюватися в бік масштабного урбаністичного проекту, причому прем'єра фільму зовсім не означала його кінець. Як кажуть самі організатори руху: «Наше майбутнє пов'язане з містом, а міста сьогодні стоять перед серйозними викликами. Проблеми довкілля, перенаселення, гарячковий темп життя... Те, як ми вирішимо питання розвитку наших міст, визначить їхнє і наше майбутнє. Творчість може мати величезний вплив і сприяти розвиткові еко-міст: ми повинні створити механізми, які надихають жителів міста і спільноти».

Сьогодні інтернет-платформа, спочатку створена як сервіс кінопроекту, слугує інформаційним рупором, що повідомляє про події в місті – чи то про фестиваль грамотності у фавелах, чи флеш-моби з фотографій Ріо, чи виставки і навіть відкриття нових точок вуличної їжі. Спільнота організовує або допомагає влаштувати івенти, які проходять під хештеґом #rioeuteamo і постійно привертають увагу звичайних людей. І нарешті, зйомки кіно перетворилися на польову кіношколу, спроможну різко підвищити рівень бразильського кіно. До кожного маститого, всесвітньо відомого майстра приставляють місцевого початківця-режисера, який бачить усі етапи і навчається прямо у процесі зйомок. Це фантастичний досвід, значно цінніший за навчання у кіношколі.

Кіно = Культурна платформа

«Ріо, я люблю тебе» вийшов 2014 року, урбаністична платформа Rioueteamo жива й активна. Глядачі мають тепер не тільки і не стільки фільм. Взявши участь у фінансуванні проекту, вони роблять своє місто кращим у найпрямішому сенсі.

Сьогодні близько 20 міст усього світу так чи інакше беруть участь у проекті «Міста любові». І кожен проект – лакмусовий папірець того, в якому стані місто, на що готові й не готові його мешканці. Нині активно знімають берлінський проект. Культурну платформу там поки що не запустили, а фейсбук-спільнота фільму не набрала й тисячі лайків, проте фільм вже зібрав чудовий пул режисерів. Дуже перспективно виглядав Тайпей, столиця Тайваню. Це місто з високим рівнем життя, тож його не зацікавиш простенькими соціальними проектами на кшталт ревіталізації лавок уздовж узбережжя (місцеві художники розписали всі берегові лавки на День Св. Валентина) або безкоштовними тренажерами на пляжах, як у Ріо. Розраховували на урбаністів, на залучення інтересу до місцевих дизайнерів, на своєрідність сучасної місцевої архітектури. Та, на жаль, проект заглох і про нього не чути майже два роки.

Яке місто намагається розворушити своїх мешканців, так це Роттердам. Там проект одразу планувався як урбаністичний рух, а продюсер фільму і бренд-менеджер «Роттердам, я люблю тебе» навіть спеціально поїхали наприкінці 2013 року в Ріо, аби повчитися, як це робиться.

Нині це виглядає трохи інакше, ніж в Ріо. Тут ідеться не про кошти, тут намагаються зібрати гідні гордості імена, події, місця в галузях дизайну, моди, архітектури, урбанізму, їжі, музики та мистецтва. Залучають блоґерів, які напишуть про місто. Як виявилося, змусити роттердамців активно полюбити своє місто – завдання непросте, але згортати проект не варто: по-справжньому маховик почне розкручуватися тільки з початком повномасштабних зйомок.

Проект «Міста любові» десь став масовим урбаністичним рухом, десь лише намагається, а десь – це чистий кінопроект. Одначе фільм нічого не дасть місту, якщо місто не захоче це взяти. До того ж – якщо саме місто не придумає, що з цим робити.

[]

Комментарии (0)

Оставить комментарий